Указом Президента України від 31 жовтня 2001 року в нашій країні щорічно відзначається День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Але сьогоднішній рік має особливе значення, адже рівно 70 років тому Україна зазнала однієї з найстрашніших трагедій у своїй історії - голодомору 1932-33 років.

"Читати українську історію треба з бромом, до того ж, це одна з нещасних, безглуздих безпорадних Історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати як нещасна зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за час свого державного (чи правильніше пів-державного) існування, що одгризалась на всі боки од поляків, руських, татар, шведів. Уся Історія - безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду" Стоп. На цьому слові обірвемо цитування Володимира Винниченка. Коли він це писав, то не мав і гадки, що усі перелічу ваш трагедії нашої моторошної Історії - незрівнянні а тим жахом, який увійшов у світову Історію під назвою Голодомор в Україні 1932 33 років.

Протягом усіх часів існування людства масові голодомори були далеко не поодиноким явищем - внаслідок неврожаїв, військових дій, природних стихій. Але приголомшлива відмінність українського голодомору вражає світ тим, що він був ретельно спланований Радянською владою - в головній житниці Європи і в центрі Європи маніакальним режимом свідомо було закатовано голодом принаймні 7 мільйонів селян, і водночас завалено європейські ринки 1,7 мільйонами тонн зерна

Встановлення точної кількості жертв - важке завдання для істориків (сьогодні за різ ними оцінками вона коливається від 5 до 10 млн.), адже влада і в той період, і протягом майже шести десятиліть, приховувала і заперечувала свої чорні діяння Тим часом дослідниками пораховано (за даними Конгресу канадських українців) в пік голодомору вимирало 17 людей за хвилину, 1000 - за годину, 25000 - на день. Впродовж двох років опустіли тисячі сіл врятуватися, вийти із зони смерті, вдалося мало кому. До краю виснажених селян, що рятувалися від голоду і масового людоїдства (збожеволілі від голоду люди часто вбивали і поїдали членів своєї родини, особливо полювали на дітей), гнали батогами назад спеціальні „заградотряды”. Приречені поверталися і йшли на цвинтар до викопаних завбільшки з хату спільних могил, що залишалися відкритими допоки не будуть заповнені, і лягали серед трупів - чекали смерті.

Свідчень про ці страхіття за часи Незалежності опубліковано вже немало Очевидці, які вийшли живими із того пекла, встигли донести правду, Якщо людство хоче маїй майбутнє, воно повинно усвідомити, закарбувати в своїй пам’яті цей урок і дати оцінку подіям сімдесятирічної давнини. Перебіг останніх подій в Україні, і в найвпливовіших країнах світу свідчить про таке розуміння і дає підстави для таких сподівань. Так, 30 жовтня 2003 року сенатом парламенту Австралії було ухвалено резолюцію що до Голодомору в Україні 1932-33 років, важливим положенням якої є визнання, що Голодомор був одним із найжахливіших проявів геноциду в Історії людства, був насильницьким голодом, спричиненим цілеспрямованими діями комуністичного режиму. У резолюції також зазначається, що сенат приєднується до українців всього світу у відзначенні 70-х роковин цієї трагедії та вважає необхідним сприяти обізнаності теперішнього та прийдешнього поколінь щодо цього жахливого зла. Подібні резолюції трохи раніше були ухвалені в парламентах Канади і США. Відбуваються зрушення і в Європі - впливові представники парламентів країн членів Євросоюзу домагаються такої ж оцінки у Європарламенті. Геноцид українців сімдесятилітньої давності став об'єктом великої уваги з боку західних ЗМІ й громадськості. Одним із свідків цього злочину виступив Президент України Леонід Кучма: "Сам я родом з Чернігівщини і добре пам'ятаю перелякані очі людей, коли мова йшла про Великий Голод. Люди відкидали від себе пам'ять про Голодомор боялися згадувати. Страх укорінився в українцях, чого і добивалися організатори терору"

Чому важливо домогтися визнання міжнародною спільнотою цього акту геноциду проти українського народу? Та хоч би тому, що злочин Голодомору, прямо пов’язаний із ще одним - покриттям цього злочину. За нормами права покриття злочину теж кваліфікується як злочин. Та ось що вражає в той час, коли народи далеких континентів висловлюють українцям у зв'язку з Голодомором співчуття і солідарність, частина наших земляків твердить що ніякого голодомору не було. У 1932 році, коли інші країни пропонували Сталіну надати голодуючій Україні продовольчу допомогу, той теж відповів, що голоду нема.

Церковь и государство в XIV-XVIII вв.
Во второй половине XIV в. в северо-восточной Руси усилилась тенденция к объединению земель. Центром объединения стало Московское княжество, выделившееся из Владимире-Суздальского еще в XII в. Ослабление и распад Золотой Орды, развитие экономических междукняжеских связей и торговли, образование новых городов и укрепление дворянства как ...

Активизация левых и демократических сил в остальных странах Латинской Америки во второй половине 50-х – первой половине 60-х годов
Несмотря на успехи индустриализации в 30–50-е годы, сохранялось подчиненное, периферийное положение стран Латинской Америки в мировом хозяйстве как поставщиков аграрно-сырьевых товаров. Начавшееся в 50-е годы неуклонное падение цен на эти товары на мировом рынке болезненно отразилось на экономике стран региона, усилив проявления кризиса ...

Особенности высшего государственного аппарата в период правления Брежнева Л.И.. Кадровые игры в государственном аппарате в период правления Брежнева
Леонид Ильич отправил из столицы тех, кого выдвинул Хрущев, и собрал тех, кого Никита Сергеевич разогнал. Вместо Титова в декабре 1965 года секретарем ЦК стад новый заведующий отделом организационно-партийной работы Иван Васильевич Капитонов. Это был ключевой отдел в аппарате ЦК. Отдел орг-партработы ведал партийными кадрами. Но и отрас ...