Смертність від голоду мала місце вже в перший місяць діяльності молотовської комісії. З березня 1933 р. вона стала масовою. Майже всюди органи ДПУ реєстрували численні випадки людоїдства і трупоїдства. Найвищої ж точки голодомор досяг у літні місяці 1933 p., коли виснажений організм голодуючих не міг протистояти різноманітним хворобам, спричиненим трупними інфекціями. Почалися епідемії. Своєчасно організована продовольча та лікувальна допомога якоюсь мірою рятувала людей, але це були лише фрагменти людського милосердя. Тому, на жаль, такі силкування не могли зупинити поширення голоду, який косив людей сотнями тисяч. У ці трагічні місяці Сталін спромігся визнати тільки "харчові труднощі в ряді колгоспів". А через півроку в промові на організованому партапаратом Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 р. він цинічно заявив людям, які приїхали до Москви з голодуючих місцевостей: "В усякому разі, порівняно з тими труднощами, що їх пережили робітники років 10 - 15 тому, ваші нинішні труднощі, товариші колгоспники, здаються дитячою іграшкою".

Жодним словом не згадувалося про голод і у похвалькуватій доповіді Сталіна про підсумки першої п'ятирічки на об'єднаному (січень 1933 р) Пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б). Навпаки, Сталін запевняв, що добробут робітників і селян неухильно зростає. Між тим, зовсім іншу картину побачив у цьому ж таки році англійський журналіст М. Магрідж. "Побувавши недавно на Північному Кавказі і Україні, - констатував він, - я бачив якусь подобу битви між урядом і селянами. Поле цієї битви має тут такий же розорений, спустошений вигляд, як на будь-якій війні, і ширшає все більш, захопивши вже значну частину Росії. По один бік лінії фронту - мільйони голодуючих селян, часто опухлих від голоду, по другий - солдати військ ДПУ, що виконують вказівки диктатури пролетаріату. Вони заполонили всю країну, як зграя саранчі, і відібрали все їстівне. Вони розстріляли або заслали тисячі селян, іноді цілі села, вони перетворили найродючіші в світі землі в сумну пустелю".

Российские либералы о местном самоуправлении и земской реформе 1864 года. Б.Н. Чичерин о местном самоуправлении и земской реформе 1864 года
Б.Н. Чичерин в целом приветствовал закон о местном самоуправлении от 1 января 1864 года. Местное самоуправление представляется Чичерину неразрывно связанным с «общей администрацией» и до известной степени зависимым от нее. Четко границы этой зависимости он не оговаривает, полагая, что найти их поможет опыт, но считает, что даже в неогра ...

Отрицательные стороны чинопроизводства
Петровская "Табель", определяя место в иерархии государственной службы, в некоторой степени давала возможность выдвинуться талантливым людям из низших сословий. "Дабы тем охоту подать к службе и оным честь, а не нахалам и тунеядцам получать" - гласила одна из описательных статей закона. Однако по мере утверждения &qu ...

Московия. Moscovia. Письма. Введение
В “Московию” включена дипломатическая переписка, связанная с событиями 1581—1582 гг. (47 писем). Эпистолярная часть дает много конкретных сведений о ходе переговоров, воссоздает общую картину положения дел в Ливонии, помогает лучше понять роль Поссевино — арбитра ЯмЗапольского перемирия. Письма Поссевино, ставившего целью возможно скор ...