Смертність від голоду мала місце вже в перший місяць діяльності молотовської комісії. З березня 1933 р. вона стала масовою. Майже всюди органи ДПУ реєстрували численні випадки людоїдства і трупоїдства. Найвищої ж точки голодомор досяг у літні місяці 1933 p., коли виснажений організм голодуючих не міг протистояти різноманітним хворобам, спричиненим трупними інфекціями. Почалися епідемії. Своєчасно організована продовольча та лікувальна допомога якоюсь мірою рятувала людей, але це були лише фрагменти людського милосердя. Тому, на жаль, такі силкування не могли зупинити поширення голоду, який косив людей сотнями тисяч. У ці трагічні місяці Сталін спромігся визнати тільки "харчові труднощі в ряді колгоспів". А через півроку в промові на організованому партапаратом Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 р. він цинічно заявив людям, які приїхали до Москви з голодуючих місцевостей: "В усякому разі, порівняно з тими труднощами, що їх пережили робітники років 10 - 15 тому, ваші нинішні труднощі, товариші колгоспники, здаються дитячою іграшкою".

Жодним словом не згадувалося про голод і у похвалькуватій доповіді Сталіна про підсумки першої п'ятирічки на об'єднаному (січень 1933 р) Пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б). Навпаки, Сталін запевняв, що добробут робітників і селян неухильно зростає. Між тим, зовсім іншу картину побачив у цьому ж таки році англійський журналіст М. Магрідж. "Побувавши недавно на Північному Кавказі і Україні, - констатував він, - я бачив якусь подобу битви між урядом і селянами. Поле цієї битви має тут такий же розорений, спустошений вигляд, як на будь-якій війні, і ширшає все більш, захопивши вже значну частину Росії. По один бік лінії фронту - мільйони голодуючих селян, часто опухлих від голоду, по другий - солдати військ ДПУ, що виконують вказівки диктатури пролетаріату. Вони заполонили всю країну, як зграя саранчі, і відібрали все їстівне. Вони розстріляли або заслали тисячі селян, іноді цілі села, вони перетворили найродючіші в світі землі в сумну пустелю".

Лжедмитрий II
Самозванец неизвестного происхождения. Его называли Тушинским вором. С 1607 года выдавал себя за якобы спасшегося царя Дмитрия (Лжедмитрия I). В 1608—1609 годах создал Тушинский лагерь под Москвой, откуда безуспешно пытался захватить столицу. С началом открытой польской интервенции бежал в Калугу, где был убит. Объявившийся в Стародубе ...

Международная обстановка и внешняя политика СССР накануне второй мировой войны. Меры по укреплению обороноспособности страны
Развитие Советского Союза в предвоенные годы происходило в сложной международной обстановке. Наличие очагов напряженности в Европе и на Дальнем Востоке, тайная подготовка стран капиталистического мира к второй мировой войне, приход к власти в Германии партии фашистского толка ясно свидетельствовали о том, что международная ситуация акти ...

Внешняя политика
Во внешней политике николаевской России доминировали, чередуясь, два направления: 1) борьба с революционным движением в Европе и 2) попытки разрешить восточный вопрос. Главным из них царизм считал первое направление. Продолжая курс Священного союза, Николай I вместе с монархами Австрии и Пруссии как младшими партнерами возглавлял европ ...