Смертність від голоду мала місце вже в перший місяць діяльності молотовської комісії. З березня 1933 р. вона стала масовою. Майже всюди органи ДПУ реєстрували численні випадки людоїдства і трупоїдства. Найвищої ж точки голодомор досяг у літні місяці 1933 p., коли виснажений організм голодуючих не міг протистояти різноманітним хворобам, спричиненим трупними інфекціями. Почалися епідемії. Своєчасно організована продовольча та лікувальна допомога якоюсь мірою рятувала людей, але це були лише фрагменти людського милосердя. Тому, на жаль, такі силкування не могли зупинити поширення голоду, який косив людей сотнями тисяч. У ці трагічні місяці Сталін спромігся визнати тільки "харчові труднощі в ряді колгоспів". А через півроку в промові на організованому партапаратом Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 р. він цинічно заявив людям, які приїхали до Москви з голодуючих місцевостей: "В усякому разі, порівняно з тими труднощами, що їх пережили робітники років 10 - 15 тому, ваші нинішні труднощі, товариші колгоспники, здаються дитячою іграшкою".

Жодним словом не згадувалося про голод і у похвалькуватій доповіді Сталіна про підсумки першої п'ятирічки на об'єднаному (січень 1933 р) Пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б). Навпаки, Сталін запевняв, що добробут робітників і селян неухильно зростає. Між тим, зовсім іншу картину побачив у цьому ж таки році англійський журналіст М. Магрідж. "Побувавши недавно на Північному Кавказі і Україні, - констатував він, - я бачив якусь подобу битви між урядом і селянами. Поле цієї битви має тут такий же розорений, спустошений вигляд, як на будь-якій війні, і ширшає все більш, захопивши вже значну частину Росії. По один бік лінії фронту - мільйони голодуючих селян, часто опухлих від голоду, по другий - солдати військ ДПУ, що виконують вказівки диктатури пролетаріату. Вони заполонили всю країну, як зграя саранчі, і відібрали все їстівне. Вони розстріляли або заслали тисячі селян, іноді цілі села, вони перетворили найродючіші в світі землі в сумну пустелю".

Емельян Пугачев
Самозванец, выдавал себя за Петра III. Предводитель Крестьянской войны (1773—1775), донской казак, участник Семилетней и русско-турецкой войны. Получил чин хорунжего Под именем императора Петра III поднял восстание яицких казаков в августе 1773 года. В сентябре 1774 года выдан властям. Казнен в Москве на Болотной площади "Ужас XVI ...

Историческое значение
Потерпев поражение в социально-политической борьбе, декабристы одержали духовно-нравственную победу, показали пример истинного служения своему отечеству и народу, внесли лепту в формирование новой нравственной личности. Восстание декабристов имело большое значение в истории революционного движения в России. Это было первое открытое выс ...

Введение.
Прежде всего, следует отметить, что данная тема весьма слабо изучалась в отечественной историографии, а соответственно, не так уж много работ рассматривают данную проблематику. В качестве основных работ, которые касаются рассмотрения данной темы, являются работа Рындзюнского П. Г. «Городское гражданство дореформенной России». М, 1958 и ...