Смертність від голоду мала місце вже в перший місяць діяльності молотовської комісії. З березня 1933 р. вона стала масовою. Майже всюди органи ДПУ реєстрували численні випадки людоїдства і трупоїдства. Найвищої ж точки голодомор досяг у літні місяці 1933 p., коли виснажений організм голодуючих не міг протистояти різноманітним хворобам, спричиненим трупними інфекціями. Почалися епідемії. Своєчасно організована продовольча та лікувальна допомога якоюсь мірою рятувала людей, але це були лише фрагменти людського милосердя. Тому, на жаль, такі силкування не могли зупинити поширення голоду, який косив людей сотнями тисяч. У ці трагічні місяці Сталін спромігся визнати тільки "харчові труднощі в ряді колгоспів". А через півроку в промові на організованому партапаратом Всесоюзному з'їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 р. він цинічно заявив людям, які приїхали до Москви з голодуючих місцевостей: "В усякому разі, порівняно з тими труднощами, що їх пережили робітники років 10 - 15 тому, ваші нинішні труднощі, товариші колгоспники, здаються дитячою іграшкою".

Жодним словом не згадувалося про голод і у похвалькуватій доповіді Сталіна про підсумки першої п'ятирічки на об'єднаному (січень 1933 р) Пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б). Навпаки, Сталін запевняв, що добробут робітників і селян неухильно зростає. Між тим, зовсім іншу картину побачив у цьому ж таки році англійський журналіст М. Магрідж. "Побувавши недавно на Північному Кавказі і Україні, - констатував він, - я бачив якусь подобу битви між урядом і селянами. Поле цієї битви має тут такий же розорений, спустошений вигляд, як на будь-якій війні, і ширшає все більш, захопивши вже значну частину Росії. По один бік лінії фронту - мільйони голодуючих селян, часто опухлих від голоду, по другий - солдати військ ДПУ, що виконують вказівки диктатури пролетаріату. Вони заполонили всю країну, як зграя саранчі, і відібрали все їстівне. Вони розстріляли або заслали тисячі селян, іноді цілі села, вони перетворили найродючіші в світі землі в сумну пустелю".

Реформа полиции и тюремной системы
Падение крепостного права, революционная ситуация в стране вынудили правительство постепенно реформировать полицейский аппарат. Поскольку до отмены крепостного права крестьяне находились под властью помещиков, то необходимости в большом полицейском аппарате в уездах не было. Поэтому сильный полицейский аппарат был только в городах, в уе ...

Внешняя политика и внешние отношения
Консолидация внешнего положения рассматривалась правящим классом как средство упрочения своих позиций внутри страны. Тем же целям служила и дипломатия: натравливание одних племен на другие, разжигание внутриплеменной розни, задабривание титулами и подарками племенной верхушки, династийные браки, приглашение членов правящих родов почетны ...

Активизация левых и демократических сил в остальных странах Латинской Америки во второй половине 50-х – первой половине 60-х годов
Несмотря на успехи индустриализации в 30–50-е годы, сохранялось подчиненное, периферийное положение стран Латинской Америки в мировом хозяйстве как поставщиков аграрно-сырьевых товаров. Начавшееся в 50-е годы неуклонное падение цен на эти товары на мировом рынке болезненно отразилось на экономике стран региона, усилив проявления кризиса ...