Якби якість реєстрації смертей відділами ЗАГСу в 1933 р. збереглася на попередньому рівні, питання про демографічні наслідки голоду перестало б існувати як наукова проблема. Ми знали б цілком точно, хто, де, коли і від чого помер. Проте це питання існує! Наведені тут цифри офіційної статистики природного руху в рік голодомору аж ніяк не відбивають реального стану. Щоб встановити його, треба визначити природний приріст населення у міжпереписний період з урахуванням нормальної смертності у 1933 р. і зробити поправку на сальдо механічного руху за ці 10 років. Тоді, знаючи точні цифри народонаселення України за переписом 1926 і 1937 pp., тобто по обидві сторони від 1933 p., ми дістанемо дефіцит, який матиме тільки одне джерело - смертність під час голодомору.

Проаналізуємо помісячну динаміку природного руху в сільській місцевості усієї республіки за 1933 і попередні роки (у тис. чоловік):

Динаміка наведених даних відповідає подіям, що відбувалися на селі. У 1932 р. народжуваність від найвищої у січні поступово зменшилася до найнижчої у грудні. Це узгоджується, враховуючи дев'ятимісячне запізнювання, з коливанням в інтенсивності голодування населення. Викликаний хлібозаготівлями зими 1931 - 1932, голод 1932р. досяг максимуму у квітні –травні. Документи свідчать, що випадки голодної смерті були досить частими, але до голодомору не дійшло. Зростання смертності населення підтверджує й це. Вона перевищувала рівень народжуваності чотири місяці. Вперше це сталося у червні, коли почастішали випадки смерті селян, виснажених попереднім тривалим голодуванням. Останній квартал року теж характеризувався негативним сальдо природного руху населення. Це пояснювалося згадуваним уже зменшенням народжень.

У 1933 р. та динаміка народжень і смертей, яку вдалося зареєструвати відділам ЗАГСу, засвідчує сама за себе. Смертні випадки в усі місяці цього неймовірно тяжкого року перевищували кількість народжень, інколи-більш як удесятеро.

З огляду на тривалу традицію приватного землеволодіння українці чинили колективізації упертіший опір, ніж росіяни. Тому на Україні, як ніде, режим здійснював свою політику - з усіма її страхітливими наслідками - швидшими темпами, ніж в інших республіках. Як писав Василь Гроссман, радянський прозаїк і колишній партійний активіст: "Було ясно, що Москва покладає на Україну великі сподівання. А результатом стало те, що найбільший гнів вона спрямувала проти України. Нам казали, що на Україні приватновласницькі інстинкти сильніші, ніж в Російській республіці. І справді, на Україні справи йшли набагато гірше, ніж у нас".

Внешняя политика Петра I до 1700 г. и начало Северной войны (Нарва). Приход к власти и Азовские походы
В результате длительной борьбы между Россией и Польшей в 50-60-х годах XVII века России по Андрусовскому перемирию 1667 года удалось вернуть Смоленск и овладеть левобережной Украиной; Киев так же перешел к России. Андрусовское перемирие было дополнено в том же году, так называемым, Московским союзным постановлением. Это был перелом в о ...

Орден Святого Апостола Андрея Первозванного
Высшей наградой в царской России был старейший из русских орденов — орден Святого Апостола Андрея Первозванного. Это был орден царей, высших сановников и генералитета. Петр I учредил его 10 марта 1699 года, после возвращения из поездки в Западную Европу. Не только сам факт учреждения российского ордена, но и выбор его небесного покрови ...

Установление власти токугавского сёгуната
Изначально, появление сёгуната в Японии связано с именем Минамото, который в 1192 году подчинил себе князей Северной Японии. Известно, что Минамото стал править от имени императора. Он первым в истории Японии принял титул "тайсёгун" – великий полководец, главнокомандующий [18, с. 8]. Власть императора (микадо) была слаба, поэ ...